ХТО СИЛЬНІШИЙ: КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЧИ ІНСТРУКЦІЯ?

До Харківської правозахисної групи звернулася молода пара із скаргою на те, що при подачі документів для реєстрації шлюбу від них зажадали крім паспортів,  ще й свідоцтво про народження. Коли майбутні молодята принесли потрібні документи, співробітниця РАГСу закреслила те, що написала дівчина в графі «національність», якої, якщо зважати на статтю 32 Конституції України, взагалі не повинно бути ні в анкетах, ні в інших документах.

Потім, співробітниця РАГСу — до речі, державний чиновник — вибрала за власним бажанням та розумінням національність одного із батьків дівчини та вписала її до анкети. На слушне запитання молодих людей:«А як же наші права?» їм відповіли, що спів-робітники РАГСу діють згідно інструкції.

Співробітниця нашої групи Шутальова М.С. відвідала цей РАГС, де її ознайомили із наказом Міністерства юстиції за № 33/5  від 12.09.96 р. (підкреслюємо — виданий через 3 місяці після прийняття Конституції України). У цьому наказі нормовано, що при подачі документів для реєстрації шлюбу та інших  актів громадянського стану необхідно подавати свідоцтво  про народження. Як же це погоджується із статтею 32 Конституції України, в якій чітко записано, що Основний  Закон нашої держави охороняє наше особисте життя і конфіденційну інформацію. Крім того, існує ще і стаття 31 Закону України  «Про інформацію», згідно з якою громадяни мають право знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються.

Це вже не перша скарга майбутніх молодят. Іноді з такими вимогами працівників РАГСів вони потрапляють у скрутну ситуацію, якщо втрачені свідоцтва про народження і потрібен час, щоб відновити документи. А якщо молоді чекають дитину? Або  юнак збирається на службу в армію?

Як виявилося, це з відома Міністерства юстиції паспорт громадянина України більше не посвідчує особу. Про яку правову свідомість можна вести мову в нашому суспільстві, як вимагати правосвідомості від пересічних громадян, якщо Конституцію України порушує Міністерство юстиції?

До речі, Мінюст ніяк не виявив обізнаності з власноруч виданим наказом. У відповіді Мінюсту, яку ми отримали на наш запит, нам рекомендовано звернутися до Міністерства внутрішніх справ, ніби це МВС видало згаданий наказ № 33/5. Нема чого казати, у відповіді МВС нам рекомендовано звернутися до Мінюсту.

Про міжнародні пакти, які ратифікувала Україна, ми навіть не згадуємо — про  яке дотримання міжнародних стандартів в нашій рідній країні може йти мова! Дійсно, це не сама болюча проблема нашого суспільства, але в ній, як в краплині води, відбилася повага українських чиновників до законів держави, від  імені якої вони виступають.

Якщо наших читачів зацікавить ця проблема, просимо дізнатися про те, який стан із зберіганням конфіденційної інформації у Вашому регіоні і сповістити нас.

А ми запитаємо Мінюст, чи читали вони Конституцію?