Заявник скаржився на те, що його телефонні розмови перехоплювалися та були розкриті громадськості. Він також стверджував, що не мав ефективного національного засобу правового захисту стосовно цієї скарги.

Українське законодавство має ті самі недоліки, які зазначені Судом у молдовській справі. Більше того, статистичні відомості щодо цих заходів є в Україні державною таємницею.

Заявниця стверджувала, що зазнала незаконних заходів таємного спостереження, і що докази, отримані у такий спосіб, були використані у кримінальних провадженнях проти неї, що зробило ці провадження несправедливими

Заявники скаржилися відповідно до статті 8 Конвенції, що вони могли потенційно бути піддані невиправданим і непропорційно агресивним заходам в рамках «спостереження згідно з розділом 7 / E (3), зокрема, через відсутність судового контролю. На їхню думку, це питання також становило порушення їх прав відповідно до статей 6 і 13 Конвенції

Заявники скаржилися відповідно до статей 8 та 10 на те, що оскільки вони були користувачами оплачених заздалегідь SIM-карток, їх відповідні постачальники послуг зберігали деякі з їх персональних даних у зв’язку з законним зобов’язанням, забезпеченим статтею 111 Закону про телекомунікації.

Заявники скаржилися відповідно до статей 8 та 14 на те, що органи влади продовжували зберігати їхні відбитки пальців та зразки клітин і профілі ДНК після закриття кримінальних проваджень проти них шляхом виправдання або припинення

Заявник стверджував, що обшук та вилучення, проведені у його офісі, були незаконними та невиправданими, що його мобільний телефон незаконно прослуховувався, і що він не мав ефективних засобів правового захисту стосовно цих скарг.